Будь то буханець хліба чи космічний камінь, кращий спосіб зберегти його — це помістити до морозильної камери.

Наша Сонячна система має свою власну «морозильну камеру» — хмару Оорта, гігантську групу комет за межами орбіти Нептуна. Вони знаходяться настільки далеко від Сонця і отримують від нього так мало тепла, що їхня температура може падати до мінус 250°C і навіть нижче!

Це холодне, темне місце ідеально підходить для збереження найстаріших залишків речовини з перших днів нашої Сонячної системи, в тому числі й ядра комети Менкса.

Вважається, що комета Менкса насправді є астероїдом. Астероїди — це великі брили породи, що залишилися після утворення скелястих планет нашої Сонячної системи (Меркурія, Венери, Землі та Марсу).

Комета Менкса народилася поблизу Сонця 4,5 мільярдів років тому — в той же самий час, що і Земля. Незабаром після цього її викинуло на темні задвірки Сонячної системи силами тяжіння інших планет. Мільярди років по тому вона була випадково відкрита під час свого повернення до Сонця.

Нещодавно ця комета була чимось виштовхнута з хмари Оорта на шлях, який наблизив її до нашого світила. На цій новій орбіті «безхвоста» комета Менкса буде пролітати через внутрішні області Сонячної системи кожні 860 років.

Наша Сонячна система містить тисячі астероїдів, і всі вони були «запечені» (розігріті до температур, достатніх для того, щоб втратити летючий матеріал) на протязі мільярдів років обертання поблизу Сонця. За винятком комети Менкса. Ця комета була збережена у хмарі Оорта — найкращому морозильнику, який тільки існує у ближньому космосі. Насправді це перший «первинний» астероїд, що коли-небудь спостерігався, ідеальне «викопне створіння», що в незмінному стані збереглося з часів, коли наша планетна система була ще дуже молодою. Цей об’єкт може надати нам нову захоплюючу інформацію про те, як сформувався наш дім у Всесвіті.

Universe, Space, Time (UST)/A.Vasilenko